Цей сьогоднішній блог є продовженням блогу минулого тижня про право ЄС, його взаємодію з румунським законодавством та його застосування юристами в Румунії.
Положення, які регулюють вибір сторін (також відомі як Lex Voluntatis)
Як зазначено в частині першій, сторони договору мають свободу вибору чинного права. Вибір сторін може бути виражений через договірну умову або він може бути неявним вибором, наприклад, діями сторін. Однак у питанні неявного вибору це вимагає безсумнівного підтвердження вибору права, тобто має бути визначеність.
Вибране сторонами право може застосовуватися як до всього договору, так і до частини за умови, що сторони домовилися. Надалі протягом терміну дії договору застосовне законодавство може бути змінено в будь-який час, знову ж таки, за умови, що сторони домовилися.
Якщо вибрано право іншої країни, ніж та, у якій має бути виконано контракт, необхідно дотримуватись положень законодавства, де має бути виконано контракт. Якщо договір стосується однієї або кількох держав-членів ЄС, обране застосовне право, відмінне від закону країни-члена, не повинно суперечити положенням законодавства Співтовариства.
Якщо сторони договору не обирають застосовне право, для контрактів, що стосуються продажу товарів, надання послуг, франшизи або дистриб’юторських угод, тоді діятиме право країни проживання основної сторони, яка має виконувати та виконувати договір.
Існують окремі правила для угод, які стосуються румунської нерухомості. У цьому випадку застосовуватиметься законодавство країни, де знаходиться нерухомість. Є виняток у випадках тимчасової та приватної оренди (максимум шість місяців поспіль). У цих випадках застосовним законодавством може бути законодавство країни проживання орендодавця. Розглядаючи таке положення, важливо проконсультуватися з місцевим румунським юристом, щоб уточнити цю позицію.
Що стосується продажу товарів на аукціоні в Румунії, оскільки контракт буде виконано тут, застосовним законодавством буде Румунія.
Якщо є договір, що стосується фінансових інструментів, які регулюються одним законом, то застосовним буде саме цей закон. Неможливо, наприклад, мати низку фінансових інструментів, пов’язаних між собою, і закон Румунії регулюватиме один інструмент, а законодавство Бельгії – інший інструмент. Це не перешкоджає тому, що різні фінансові інструменти регулюються різними законами за умови, що фінансові інструменти прямо чи опосередковано не впливають на умови інших інструментів.
Якщо сторонами не буде застосовано жодне або більше одного з перерахованих вище правил, тоді застосовне право буде визначатися на основі країни проживання основної особи, яка виконує договір. Однак у випадку, якщо договір більш тісно пов’язаний з іншою країною, ніж та, як це передбачено цими правилами, тоді буде застосовуватися право цієї країни. Той самий критерій застосовується, коли з формулювання договору не можна визначити застосовне право, і сторони чітко не висловили свої наміри.
Румунські юристи стають добре обізнаними в цих юридичних тонкощах і тому можуть допомогти іноземним інвесторам у Румунії.